Історія села

Історія села

  

    Cтрипа – село в Ужгородському районі Закарпатської області на потоці Циганка. 

     8 

  За свідченням архівних джерел  перша письмова згадка про село датується 1451 роком . Тоді воно належало  до Невицького домену Другетів. Етноніми "Stripo",  "Strypo" ,  "Ztripo".

 

 Походження назви села

 

    Достовірної історії заснування села Стрипи   та походження його назви не має.

Поки люди не знали писемності, пам’ять про давнину зберігалася в усних переказах і оповіданнях, що передавалися з покоління в покоління. З часом вони змінювалися, доповнювалися, виправлялися і поступово ставали легендами, які є важливим проявом самобутньої культури кожного народу. Серед жителів Стрипи побутують легенди про походження   назви села. Нині важко відрізнити, де в них правда, а де вигадка. Проте більшість із легенд мають історичне підґрунтя, тобто в них відображені дійсні історичні події. Але якого б походження не була та чи інша легенда, вона завжди є цікавою та неповторною для багатьох поколінь.

 

  Існують такі версії  походження назви  села:

 

1. Десь у 16 ст. у м. Ужгород проживав відомий політичний та суспільний діяч Ян Стрипський. Оскільки він був дуже багатий, то йому належали землі нашого села. Тоді він відправив на ці землі свого управителя Ковача та кількох своїх наймитів. Ковач був вихідцем з угорських сіл. На той час він був вдівцем, а згодом  привіз собі дружину зі словацького села, яку батько видав заміж без її згоди. З нею у нього народилося 5 дітей, ці діти оселилися в селі , а разом з ними - і сім’ї  наймитів також. Таким чином почало заселятися село.

   Існує думка,  що село було названо на честь власника земель Яна Стрипського. На території , де зараз розквітає село,  раніше був ліс і тому перші жителі будували свої помешкання на берегах. А оскільки внизу протікала річка, то вони  почали спускатися з берегів в яму, ближче до води.

Тому наше село розташоване на такій собі «ямі», через яке протікає річка «Циганка».

2. Також існує припущення, що назва села  зберігає "спомини" про давнього слов"янського бога вітрів Стрибога (Стрибог – Стрибо – Стрипа).      

3. За  іншими ж переказами , назва  села  походить  від  слова  „стрибати”. Багато  років  тому  на  околицях  села  було  багато  маленьких  струмочків. Вівчарам , які  випасали  тут  отари  овець , часто  доводилося  стрибати  через  ці  струмочки : „стриб-стриб”  і  тому  село  так  і  назвали – Стрипа.

4. Ще одна легенда твердить , що назва села походить від слів скрип, скрипіти. За легендою, дуже давно, посеред села, над річкою Циганкою, росла стара-престара верба, яка, похитуючись від вітерцю, поскрипувала. Жителів села зачаровував чарівний звук скрипучої верби : скрипу – скрип – скрипа і вони вирішили назвати цим чарівним звуком своє село – Стрипа.

 

Легенда   про  річку  Циганку (1)

     Через село Стрипа  протікає  невеличка  річечка  Циганка.  Тоненькою  змійкою  несе  вона  свої  швидкі  води річки  Уж. За давньою легендою, колись  давно  над  річкою  росло  старе-престаре дерево. Якось у село заблукала   молоденька  циганочка. Вона  дуже  стомилась  довгою  дорогою   і  сіла  відпочити  на  березі  річки  під  цим  деревом.  Але  раптом  знялася  буря, почався  сильний  вітер  і старе дерево   зламалося і  впало  на  молоденьку  циганочку. Циганочка  впала  мертвою  в  річку і  кров  потекла по  її  водах. Відтоді  річку  так  і  називають – Циганка.

 

Легенда  про  річку  Циганку (2)

     Колись   давно  у  селі  жила  сім’я  циган-лісорубів. У той  час  циган   не  поважали, хоч  вироби  з  дерева, які  виготовляв  лісоруб, були  чудові. Та  сталося  так, що  одного  разу , коли  циган-лісоруб  пішов  у  ліс  по  дрова, на  нього  впав  старий дуб. І  залишилася  молода  вдова  із  двома  маленькими  дітками. А  надворі   була  зима,  їжі  було  мало  і  дров  не  вистачало, щоб  розігріти  будинок. Циганка  день  і  ніч  працювала, щоб  нагодувати  та  одягти  сім’ю, але  їй  було  дуже  важко  впоратися  з  цим.  Так  одного весняного  вечора  поверталася  молода  циганка  з  лісу додому.  Не  витримали  більше її  ніженьки  холоду, а  шлунок  голоду.  З  відчаю  впала  молода  циганка  у  викопаний  яр, який  наповнився  водою  під  час  повені.  Діти   циганки  дуже  ридали  за  своєю  матір’ю, а  люди  каялись, адже  вони  могли  допомогти  бідній  циганці.  І  відтоді  русло, де  загинула  молода   циганка, стали  називати Циганкою.

 

Легенда про стару печеру під назвою «Бомбосховище»

     У другій половині XlV ст. , після того як збудувалось саме село , стрипчани почали будувати печеру,  оскільки в ті роки якраз проходила війна і їм не було куди заховатись. Ця печера стала для них сховищем, яке вони назвали Бомбосховище. Але на сьогоднішній час ця печера завалилась, тому що їй уже багато років.

 

Давні часи

       Перша письмова згадка про село згадується про село датується 1451 роком. Тоді воно належало до Невицького домену Другетів.

        В XV - XVll ст. село було власністю Другетів. Частина села в XVl ст. належала шляхтичам Оросам. В 1567 році у Стрипі було оподатковано три селянські господарства, що володіли 2 портами. В останній чверті XVl ст. село збільшилося за рахунок нових поселенців. В 1599 році в Стрипі нараховувалось 11 селянських господарств та господарство Шолтейса. В XVll ст. у селі уже була споруджена православна церква. Селяни Стрипи займалися землеробством, скотарством, ремеслом та торгівлею, сіяли зернові культури, вирощували виноград.

 

      Нелегкою, а  часом  і  гіркою  була  історична  доля  наших  батьків   і дідів.  Та  попри  все вони  працювали і  творили, боронили  свою землю  і  розбудовували  державу. Їх  поневолювали,  відбирали  найцінніше, нівечили  їх  історичну  пам"ять. Та вони  вистояли  і  зберегли  для  нас  рідну  землю, рідну  мову  та   культуру.

   Різним  епохам  належать  краєвиди  Стрипи своєю  історією  і  своєю  долею. Різним  є  внесок  епох  у  його  історичне  минуле. Але  однаково  належить  село  і  поколінням, які  його  започаткували, і нам, і тим, які  прийдуть  після  нас  сюди  продовжувати  під  мирним небом  дійство, назва  якому  життя. Будьмо  не  лише  сукупністю  людей,  умовно  об’єднаних  спільним  місцем проживання, а справжньою  повноцінною  і  дієвою  громадою, яка  живе  як  одна  сім’я.

   Що  не  під  силу мізерним  грошам, те під  силу  ентузіазму людей  на  чолі  з  сільською  громадою. А  сільська громада  завжди має  бути  поруч  і  попереду, розуміючи, що історія села, його  культура, духовність – це є ті чинники, які  формують  свідомість  нового, розкутого  громадянина незалежної  України.

 

Прогноз погоди